Як війна вплинула на поліграфічний бізнес в україні
Я чітко розумію, що зараз моє життя поділилось на до та після. І якщо я знаю
що було До, то сказати що буде Після –
наразі просто неможливо. Тільки через тиждень після того, як ми виїхали із
палаючого Харкова, я зрозуміла в якій гонці
наші люди постійно перебували. Мені було важко дістати будь-які спогади зі
своєї пам'яті просто тому, що кілька тижнів
війни злилися в один нескінченний страшний день. Я розумію, піддайся
почуттям і все, - ти роздавлений, а це значить, що
далі шляху немає. І треба обирати: твої почуття або життя. Наразі неможливо
скаржитися, зупинятися, плакати, опустити
руки, показувати слабкість. Залишається тільки боротися усіма можливими
силами та вірити. Вірити в те, що війна
закінчиться, що ми продовжимо своє звичайне вільне щасливе життя, що наше
підприємство продовжить свій гарний розвиток.
Кінець 2021 року ознаменувався для моєї компанії двома важливими подіями. Перше з них: нашій сімейній компанії Славена виповнилося 23 роки з моменту її засновництва. Славена – це велике поліграфічне підприємство України, яке виробляє картонну упаковку для фармацевтичних, косметичних та харчових заводів. Друга важлива подія: нам вдалося отримати квоти на постачання картону з Європи для забезпечення упаковкою своїх постачальників у повному обсязі. Та враховуючи той факт, що з 2021 року поліграфічні підприємства України переживали кризу наявності картону на території країни, для нас це було дійсно перемогою. Також, враховуючи той факт, що вже 23 роки ми стабільно забезпечували великі фармацевтичні заводи упаковкою, інструкціями та вкладишами, а тепер ще отримали сертифікат ISO 22000, який відчинив нам можливість працювати з величезнішими харчовими компаніями Європи, питання отримання картону в великих об’ємах було для нас не лише вкрай важливим, але й вирішальним в плані розвитку та існування компанії у цілому. Більше того, одним з важливіших завдань, яке ми поставили перед собою, - був вихід на європейський ринок картонної упаковки. Тому в 2022 рік ми увійшли повними надій та сил на скорення нових вершин.
Ще до того, як почалась криза із постачанням картону в Україну, ми замислились про розширення та оновлення своїх виробничих потужностей. Тому, ми отримували кредити, підбирали, закупали та інсталювали нове обладнання. На початку 2022 року наші співробітники проводили тестові роботи на новому обладнанні, а уся команда готувалась до великого й урочистого відкриття цілковито нового виробничого майданчика. Треба зазначити, що деякі наші замовники вже отримали запрошення на відкриття і нами обговорювалось питання про кількість чоловік від компанії - замовника, яка мала бажання прийняти участь у нашому заході.
Ми закладали у відкриття нового майданчику купу ризиків. Наприклад, недостатню кількість замовників для тих потужностей, які були вже готові до запуску, недостатня кількість або кваліфікація співробітників підприємства, недостатня кількість картону для виробництва упаковки і так далі. Ми достатньо знали про світ VUCU, але ніхто з нас і подумати не міг про те, що в сучасному світі треба закладати і такий вид ризику, як початок повномасштабної війни у країні. У неї ніхто не вірив. І тут бажано відмітити, що вже сьогодні багато підприємств замислюються про те, що при відновленні своїх будівель обов’язково треба побудувати бомбосховища поблизу або всередині підприємства. Чи не є це доказом того, як змінюється бачення, цінності, саме життя людей та перебіг бізнесу в нашій країні внаслідок страшної війни?
Я забула сказати, що обидва майданчика нашої типографії, так само як і офіс Славена розташовані в місті Харків. В місті, якому, не дивлячись на щоденні обстріли, вибухи, смерті та руйнування, ще вистачає сил дихати і вірити на відновлення.
24 лютого 2022 року я, як і кожен мешканець міст Харків та Київ прокинулась приблизно о 5 ранку від звуків потужних танкових залпів бік нашого мирно сплячого міста. Зараз, переживши три тижні війни у підвалі та вже легко розрізняючи звуки стрілянини, градів, ракет, літаків, - найстрашніші спогади, це спогади саме тієї першої серії залпів та незрозумілих сірих слідів у небі, які вони залишали після себе. І я точно знаю, що насправді цей день є нашим спільним повсякденним вчора. Тим учора, яке назавжди змінило життя українців.
Того дня я, як і багато інших українців, думала, що цей жах продовжиться усього один – два дні, а далі продовжиться наше звичайне мирне життя. Тому того ранку я отримала повідомлення зі школи, в якій вчилася моя донька про те, що сьогодні школа буде працювати далі нам повідомлятимуть все по мірі розвитку подій. Деякі співробітники нашої компанії вийшли на роботу через небажання вірити в страшні звуки у небі, але ми все – таки попросили їх повернутися до себе додому та поберегти себе. В той же день мій батько і я особисто зателефонували всіх своїх замовників, для того що б упевнитися в відносному благополуччі. Директора та менеджери відповіли, що на декілька днів робота підприємств припинена, а усі заявки на виробництво упаковки повинні бути тимчасово призупинені. Це важливе слово – тимчасово. Ніхто не вірив, що завтра і на наступному тижні і навіть через місяць ми також не вийдемо на роботу. І тільки починаючи з четвертого дня війни, наша електронна пошта почала свій активний прийом листів, в яких зазначалась інформація про припинення роботи наших заводів – партнерів в Україні до закінчення бойових дій.
Так, з перших днів війни в Україні більшість підприємств країни призупинили свою роботу, так як напад очікувався на любе місто і в любий момент. Пізніше стало зрозуміло, що окупант обрав декілька точок, котрі з якоїсь причин вирішив повністю зруйнувати. Це Харків, Маріуполь, Київ, Ірпінь, Буча, Чернігів. Ось ці міста, де помирає сама велика кількість дорослих та дітей, а від самих міст вже практично нічого не залишилось.
Знаходячись у Харкові і ховаючись від обстрілів, моя родина проводила кожен день та кожну ніч у підвалі. Вибираючись не на довгий час із укриттів, ми вмикали телефони для того, щоб дізнатися чи живі наші друзі та колеги, яка саме частина міста постраждала на даний час, та чи нема інформації про те, що війну зупинили. І одного разу до нас дійшла жахлива новина: ремонтна база військової техніки, яка знаходилась за кілька метрів від нашого нового підприємства – повністю зруйнована російськими ракетами. Було страшно навіть припустити думку про те, в якому стані наш новий майданчик. Здавалось, час зупинився, але у той день нам дуже пощастило. Небагато постраждала зовнішня частина будівлі, знесло зовнішні труби, але друковані, висічні, фальцесклейні і усі інші машини залишились не пошкоджені.
Як я вже раніше казала, сильні зруйнування та обстріли сьогодні продовжують відчувати на собі переважно декілька міст. Серед них знаходиться і моє місто Харків, де зруйнована велика частина інфраструктури та житлових районів мста. В нас, підприємців, немає ніякої можливості налагоджувати виробництво. Вихід на роботу сьогодні є величезним ризиком для нашого життя та життя кожного нашого співробітника. І тут хочеться привести у приклад історію нашого замовника, великої фармацевтичної компанії з Харкова. У один із днів війни по заводу здійснили обстріли, унаслідок чого були знищені тварини. А також випустили ракету, яка не вибухнула, але залишилась на території самого заводу, яка тепер блокує будь – яку можливість пересування людей на фармацевтичному підприємстві на невизначений час. Тому у кожного підприємства у Харкові та інших містах, які піддалися нападу є своя історія, чому працювати є бажання, але не можна. Зараз ми розуміємо, що російські війська знищують усе, що робить народ народом, людей – великими людьми, культуру – високою культурою, а бізнес – сильним бізнесом, який виводить країну на міжнародний рівень.
На щастя, не в усіх регіонах країни спостерігається така ж сама ситуація, як, наприклад, в Києві, Маріуполі та Харкові. Тому все більш активно підприємства тих міст та регіонів, яких воєнні дії російської армії торкнулись найменшою мірою, почали відновлювати свою роботу. Тому на західній Україні багато поліграфічних підприємств продовжують свою роботу в режимі безпеки хоча і обсяги виробництва значно зменшились у зв’язку із призупиненням роботи багатьох підприємств замовників. Так, одна з компаній, котра завжди вважалась нашим конкурентом – запропонувала розмістити на своєму партію картону, яка встигла заїхати на територію України до початку війни, але не встигла дістатися до нашого міста Харків.
За місяць героїчного опору Української держави вторгнення Росії та її бажанню знищити український народ, наша країна змогла показати свою силу та єдність в прагненні жити вільно, незалежно та заради власних мрій, а не чужих фантазій. Я щиро вірю у скорішу перемогу нашої країни над російськими окупантами. Звісно, нам знадобиться багато сил для відновлення інфраструктури наших міст. Ми просили допомогу та підтримку нашої країни у війні, знаю, що нам знадобиться і допомога Європи у відновленні. Так само і наше підприємство готове показати свої знання, вміння, стандарти, сили та можливості поліграфії Європі. Точно знаю, що наша компанія буде потребувати нових замовників із Європи та особливо із Германії, том що ми працювали з німецькими замовниками, знаємо вимоги Германії до друку та строкам поставки і саме цьому із цією країною у мене, як у керівника компанії Славена, пов’язано більш за все надій.
Україна була чарівною країною, але зараз вона стане ще і великою, тому що такий в нас народ. Великий народ. Велика Україна. А значить і відновлення, а за ним і майбутнє стане також великим!
Гранкіна Валерія, типографія Славена
